* * *
Де ж моя Веснянка причаїлась?
Де ж ходами дивними ступаєш?
Чи не ти сьогодні знов наснилась?
Чи не ти, мов місяць в небі сяєш?
Пісня ранкова лунає у небі,
Червоним полум’ям серце палає.
Десь там кохана чекає на мене,
А я про неї ні чого не знаю.
Блукаю шляхами, лісами, лугами.
З невтомленим серцем співаю в ночі.
І з вітром на крилах між сосен літаю,
У небі шукаю її сліди.
Сягають сльози із очей
Моїх загублених дощей.
І лише ніч мене впізнає,
І мов сестриця обіймає.
Мовчить, чи шепотить натхненно
Про те, що бачила її,
Про те, що чула голос в небі,
Про те, що є таємна мить,
Яка єднає разом душі,
Лиш поглядів торкнеться блиск.
11 Квітня 2007 р.
* * *
Де ж
© Copyright: Йескела Вонави, 2010
Свидетельство о публикации №110081304451
Свидетельство о публикации №110081304451
Рецензии