Чи це роки, чи хвороба,
Що не можу спати,
Тож не буду цілу ніч
Хто зна що писати,
Та й при чини такої не бачу,
Лежу собі, качаюся,
А то й сяду, плачу.
Що ж це воно за при чина,
Хто мені підкаже,
І коли я, як годиться,
У спокої спати ляжу?
Бо ж душа моя страдає
Та й мучиться тіло.
Здавалося, це дурниці,
А не спати, скажу вам,
Не приємне діло.
Вже не знаю, що й думати,
Щоб якось заснути,
Як би себе настроїти,
На сон надихнути.
Може це для когось смішно,
Великі дурниці,
Але чула, що і ще є
Такі молодиці.
безсоння
© Copyright: Надежда Погребняк, 2010
Свидетельство о публикации №110081204090
Свидетельство о публикации №110081204090
Рецензии