пори року

В сонечка стомились ніжки
І воно присіло трішки,
Попросило Морозець,
Щоб повів діток в танець.
Дід труснув своїм кожухом,
Наказав летіти міхам.
Як почула ці слова
Баба дідова Зима,
В білу шубу одяглася,
Танцювать й собі взялася.
Аж тріщить мороз в кожусі
Шле прохання Завірюсі:
«Люба донечко, проснись,
У танку йди закрутись.
Де ж той красень молодець
Помічник твій  Вітерець?»
Зашуміло, загуділо,
Закрутилось й понеслось…
Морозець той щіпунець
Всіх запрошує в танець.
Малюкам щипає щічки,
На вікні малює чічки,
Дідусеві сів на вуса
Із краплинок робить буси.
Ось який він в нас митець,
До роботи молодець!
А якщо його не слухать,
Відморозить може вуха.
Слушних любить він діток,
З річки створює каток,
Гірку снігом посипає,
На санках діток катає.
Не для всіх він робить втіху:
Пташечок загнав у стріху,
Квіти спати положив,
Нас без ягід залишив,
Почорнів від нього ліс,
Заховався в нірку лис,
Зайчик шубку поміняв,
Бо мороз його дістав.
Пожаліли ми синичку,
Змайстрували годівничку,
Насипаєм кришечок,
Доглядаєм пташечок.
Нам вони допомагають:
Шкідників в саду з’їдають.
Скоро скінчиться танок,
Попливе в річці каток,
Стане сонечко на ніжки –
Зачекати треба трішки.
Діва прийде чарівна,
Зветься в нас вона Весна.
Змінить музику холодну,
Зиму прожене голодну
Та почне щось чаклувати,
Щоби нас почастувати.
Приголубить пташечок,
В гай насипле квіточок.
Вмить поля зазеленіють,
Ягідки почервоніють.
Отакі в на с чудеса –
В кожного своя краса.
Дружить Зимонька з весною
Літо з Осінню – сестрою.
Поміж них немає бійки,
Їм ніхто не ставить двійки.
Отакі в нас пори року,
Їх вивчаєм на уроках,
З ними гарно нам живеться.
Цей період роком зветься.