Виходиш з мене краплями.
Тобі мене не жаль?
Обволікаєш
целофановою плівкою
намертво.
Збудженням голка-кінжал
блукає під шкірою.
Змушуєш ковтати
тепле вологе повітря.
Від чого прискорює біг
повільній бігун-дихання.
За відсутністю прохолодного,
колкого вітру
набухають блакитні віни,
як під натиском сталь.
Нічого не чути,
окрім власного
стуку серця,
здавленного грудьми
і стиснутого у кулак.
Крізь спітнілу,
ледь прозору плівку
краєчком ока
чорне небо
показує мені
круглу дірку,
половина якої
з`їдена ним,
а крізь іншу -
проступляють сині шрами
незрозумілих мутних снів,
небопідтік.
Втомлене чорне
вирішило пограти
блискавками
і випустити на прогулянку
вітер,
задушливо напахнувшись дощем.
Останньою краплею
ти із мене вийшов,
перетворившись
на липкий роман
з очікуваним кінцем. (11.08.2010)
Липкий роман
© Copyright: Оксана Мосенцева, 2010
Свидетельство о публикации №110081105279
Свидетельство о публикации №110081105279
Рецензии
зараз п,ю каву з Вашим віршем. І не перестаю дивуватись...
Костинский Андрей 12.08.2010 09:39 • Заявить о нарушении
Костинский Андрей 12.08.2010 09:39 • Заявить о нарушении
А я майже місяць на витримці - майже нічого не пишу, змушую не писати - мабуть, так треба...
Костинский Андрей 12.08.2010 09:40 Заявить о нарушении
Костинский Андрей 12.08.2010 09:40 Заявить о нарушении
)) Ну, не знаю, Андрію, чи потрібна така довга витримка.
Напевно, тоді з`являється неоднаковість віршів.
З цього боку, це плюс.
Оксана Мосенцева 12.08.2010 10:32 Заявить о нарушении
Напевно, тоді з`являється неоднаковість віршів.
З цього боку, це плюс.
Оксана Мосенцева 12.08.2010 10:32 Заявить о нарушении