Така красива Нiч...

Така красива , тиха Ніч... і дуже дивна..
І навіть Зорі мерехтять якось незвично,
Й картинки твОрять солодко-мотивні,
А гордий Місяць погляда на них велично...

Хмільними фарбами пейзажі очі пишуть...
Так тихо навкруги... Мені здається,
Що в цій п"янкій і наркотично-милій тиші,
Аж чути дихання Думок і стукіт Серця...

А десь над річкою , у голубій Долині,
На м"яту падають сріблясті, чисті роси,
Й набравши в пригорщі Туману і Полину,
Красуні-Верби миють довгі , пишні коси...

Вузькою змійкою протерта Стежка в"ється...
Я там булА...у маревнім видінні...
Тепер у пам"яті джерельцем Спогад б"ється
Й вихлюпує  в оманливім промінні...

...Що ж це було?..Фантазій моїх злива?
Можливо я ще докінця не зрозуміла...
Ну і нехай собі ...мені це  неважливо,
Важливо те, що я сама цього хотіла...

Яка красива...тиха..світла..дивна Ніч
Така п"янка й пахуча, просто до нестями...
Нині торкнулись Небеса до моїх пліч,
Такими ніжними і сильними руками...