БЛЮЗ A train to nowhere

Фиолетта
Дощами  зневоднене  хворе  небо,
Сіре  і  гнівне,  напружено-хмарне,
Ти  завтра  почуєш  слово  "не  треба"
І  будеш  шукати  пояснень  примарних.

Зневоднені  очі  сльозами  карі,
Розгніваний  голос  і  зашморг  печалі,
Я  одягну  на  себе  байдужість,  як  сарі,
Ти  ще  не  знаєш,  не  "буде  далі".

Перетягом  далей  дихають  сірі  вокзали,
Пахнуть  дорогою  ці  зміни  локальні,
Тут  ми  проїздом,  і  щоб  не  казали,-
Від’їзду  чекаєм  свого  в  почекальні.

Дощами  зневоднене  хворе  небо,
Наш  поїзд  за  вітром  несе  у  нікуди,
По  рейках  біль,  а  може, блюз  Кеба,
Далі  не  буде,  далі  не  будеее...


© Copyright: Фиолетта, 2010
Свидетельство о публикации №110081005346
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Фиолетта
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Фиолетта