Пух тополиний подертої ковдри.
Спить Україна. Бабуся із торбами
Йде коридорами, тихим вокзалом.
Повниться день. Як корова злизала
все.
Вулиця дується, раниться вікнами.
Сходи в параднім піднялись на ліктях.
Як і кого піднімати сьогодні?
Луснуть обійми, нещирі й негодні.
Я – серед цього. Я – в нім і при ньому.
Світ, наче кінь, не дістався нікому.
Мого кота миші держать у шорах.
Все вже дістало.
Звелося на порох…
Пух тополиний...
© Copyright: Леся Свиченко, 2010
Свидетельство о публикации №110080904237
Свидетельство о публикации №110080904237
Рецензии