Бездомний світ щасливий до нестями.
На Схід і Захід – посмішкою день.
Сузіря псів валують – ген - на рами
Моїх вхідних і вихідних дверей.
О мускулястий голос у корінні
Мого горіху –
на тщесерце – пий!
І велетень гіллякою на стріху –
Неясні тіні всіх своїх дітей.
Ці вірші - ні про що, бо до утому
Безкраїй світ ніколи не дійде.
Я тепле тло – он, на якому осінь.
Я повню все і пам'ятаю все.
Бездомний св1т щасливий до нестями
© Copyright: Леся Свиченко, 2010
Свидетельство о публикации №110080904225
Свидетельство о публикации №110080904225
Рецензии