* * *
Знову осінь
заблукала у Карпатах.
З кожним днем все довші тіні
від смереки.
Мабуть, час мені додому повертатись –
До гнізда завжди вертається
лелека.
Невимовна красота оцього краю –
Тут і жив би під зірками,
просто неба.
Тільки я завжди додому повертаюсь,
Бо додому
повертається лелека.
Хоч нічого ми
про це життя не знаєм,
Намагаємося жити
так, як треба.
Тож і я
завжди додому повертаюсь,
Як з-за моря повертається лелека.
Біса в ребра не пускати намагаюсь,
Хоч буває,
він нагадує про себе.
Але знову я додому повертаюсь
Інстинктивно, як вертається лелека.
Мудреці колись казали –
все минає.
Сновідінням промайнули дні без тебе.
Та нарешті я додому повертаюсь,
І курличу,
мов отой лелека.
Санаторій „Карпати”, 2006 р.
Знову осiнь...
© Copyright: Александр Чернобривенко, 2010
Свидетельство о публикации №110080904046
Свидетельство о публикации №110080904046
Рецензии