Повір, кохання не вмирає,
Лише до часу замовка:
Думками ніжно обіймає,-
Десь біля серця засина...
А зранку не шепоче мило:
«Коханий… Я тебе люблю»…
Пробач, мою зарозумілість -
Втрачаю дійсність від жалю.
У вечорі, на Арсенальній,
Не буде метушитись у чеканні -
Й троянди алі, вже не актуальні,
Він подарує випадковій милій пані.
Серед спекотливо-чумної ночі,
Лиш у вісні тебе до себе пригортає,
Несказані давно слова шепоче…
І знову в темряму він очі відкриває.
Та пам'ять милий образ не змиває,
І серце на житття та смерть ще гра;
Поврі, кохання не вмирає -
Воно до часу замовка…
8.08.2010
Повiр, кохання не вмира
© Copyright: Михаил Коломиец, 2010
Свидетельство о публикации №110080903522
Свидетельство о публикации №110080903522
Рецензии