На зворушливі слова я не реагую,
На твоє мовчання - наче звір.
Я без тебе так за спокоєм сумую,
Затаївши небо проміж вій.
І без тебе - тебе не згадаю,
Ледве-ледве на ніч посміхнусь.
Як шиплячі струми водограю
Я до тебе знову повернусь.
Повернусь... А чи тобі потрібно?
Винна я в твоєму забутті.
Начебто без тебе - тихо-мирно,
Та чогось не вистачає у житті.
Хочеться сказати, як малеча:
"Я не буду більше! Ти пробач..."
Це була моя остання втеча,
І це був мій найостанній плач...
Остання втеча
© Copyright: Катя Робертсон, 2010
Свидетельство о публикации №110080604786
Свидетельство о публикации №110080604786
Рецензии