Синкопи, осiнь, септакорд

Душа  в  долонях  теплих-
Їй  затишно,-  не  випускай,
Ще  трохи  нишком  потримАй.
Куди  тепер  їй?
Сьогодні,  після  дощику,
І  сонячно,  четвер,
До  мене  перелився  спогад
Про  щось  твоє,
Мене  нам  не  булО,
Ще  дотепер…
А  може,  потім  була,
Тільки  згодом…

Душа  моя  в  твоєму  сні,
Заблукана  мара
І  зайва,
Пробач,  побуду  хоч
У  закутку  її,
Я  –  знайда,
А  я  Є,  ти  чуєш,-  Є,
Бо  там  я  хочу  бути.

Deletе…  І  зникла,
А  музика  звучить,
І  вже  ніхто  нікого
Ні  про  що  не  просить,
Синкопи,  септакорд…
І  моросить,
І  осінь.

2.
В інеті  віднайду  нові
«обої»  ,  і  на  той  самий  екран,
Розставлю  знаки  і  зав'яжу  в  папці,
І  ностальгію  змелю,
Перетру  вручну,
В  млинку  для  кави,
Що  від  бабці.

ПовІшаю  на  стІну  Джуда  Лоу,
Взамін  того,  ну,  пам'ятаєш,-  Аль  Пачіно,
І  одяг  перекрОю,  перешию,
Перемалюю  нігті,
Макіяж  зроблю,
І  зніму  бірюзу  із  шиї.

Ну  от,  мабуть  ,  тоді  і  все,
А!  Ще  зміню  ob  на  kotex,
Годинника  пісочного  –  на  Rolex,
Рояль  продам  (  які  забави!),
І  вже  не  буде  ноти  СІ 
Ніякої  мінорної  октави.

3.
Ну  от,  тепер  ти  знаєш,  я  правА,-
В  рожевих  скелець  золота  оправа,
У  кожної  пори  -  свої  права,
І  ти  правИй:
Бо  швидкоплинна  спека  літа,
Яке  умерло  в  черевці  жука,
І  осінь  стала  вже
Підківками  дзвеніти-
Час  спілих  яблук,  слив  і  каяття…

4.  Та  я  не  зможу  так,  повір,
Щоб  душу  у  кулак,
Затиснути,  закрити,  защемити!
Я  повернусь,  мабуть,  як  птах,
Або  літак,
Що  рейс  зворотній
має  ще  здійснити

5.
І  марні  всі  мої  метаморфози,
Згадалось:
«Как  хороши,  как  свежи  были  розы…»
Одне  незмінне  –
від  кінчиків  і  до  коріння,-
Камідне,  мідне,  терракотово-осіннє
Моє  волосся  –  з  твоїх  давніх  снів.,
Перефарбую  певно,
-в  блонд,  чи  сивину,
Додам  собі  років,  спокутую  вину,
І  буду  мудро  і  статечно  жити,
Але…  О,  Боже!  Ти  мене  таку
Не  будеш  вже  тоді  любити?


Ілюстрація автора: "Тут живе Осінь" Олія. Картон.