ЦЯ НIЧ ДЛЯ НИХ спека

А  спека  тулиться  до  тіла,
І  липне  липень  до  грудей,
Така  п’янка  і  густоплинна
Жага  скуйовджених  ночей.

Від  слова  «так»  до  слова  «хочу»
Коротка  мить-лиш  блиск  зіниць,
Несамовить  палка    тріпоче
По  тілу…  Струмінь  блискавиць.


А    спориші  п’янять  медами,
Сягають  неба  биті    манівці,
Цвіркун  шаліє  поза  стодолами,
Пахучий  килим  стелять  чебреці.

Ця  ніч  для  них  -    склепіння    марив,
Двох  душ  і  тіл,    по  вінця  із  жаги,
Вологістю  стікали,  -    тамували
Хіть  …    А  небо  напинало  хорогви.

Розніжена    на  видиху:  «моя»,
Роз'ятрений  на  стогону:  «коханий»,
Огохла  ніч,  й  тремтіла  ковила,
І  захлинався  обрій,  ледь  багряний.

По  небу  липень  зоряного  воза
Тягнув…    І  млів  від  стогонів  земних,
Схилялися  у  воду  пружні    лози,
Гарячкувато  вітер  дихав  в  них.

Світ  спав,  не  помічав  і    досі,
Як  з  місячного  сита  синій  пил  тече,
Заплутавсь    бедрик*  у    Її    волоссі,
Що  розіллялось  на  Його  плече.


*бедрик-  божа  корівка,  сонечко.