Захлинаючись вітром і знімаючи шори,
Забуваючи присмак гірких поразок,
Залишаю собі все не сказане вчора,
Закриваю наш замок, де ми були разом.
Забинтовую рани останнім снігом,
Закорковую час у пляшці з- під віскі,
Зупиняю годинника стрілки збігом,
Загораюсь від зірки, що впала низько.
Заклинаю в зіницях розширених страх,
Заручаюсь своїми кольоровими снами,
Завмираю на мить, бо зриває дах,
Засинаю і падаю в прірву між нами.
Забуваючи, захлинаючись, загораюсь
© Copyright: Фиолетта, 2010
Свидетельство о публикации №110080506894
Свидетельство о публикации №110080506894
Рецензии