Спека. Или монолог селянина. укр язык

Ну, жареча!-Ты мене, до чортиків, дістала!-
Хіба можна, так знущатись з чоловіка!?
Більше місяця, під сорок "заспівала"-
Ми із кумом, вже забули, як пахне оковита.

Спека! - Ти кажу, не гарна жінка-
Страшнувато горілкою душу звеселить,
Так знущатися із сільського чоловіка!
Без " празника", душа давно болить.

Вже я в трьох церквах, молився-
Та і до ворожки стежку протоптав,
Щоб наш світ, дощиком окропився,-
Да і я, з кумом під оковиту заспівав.

Так знущаешся, безжалістно із панства-
Первака вже смак смертельно забув,
Шкутильгай по-доброму будь-ласка!-
Доки кочергою,я тебе не "здув"!

Я, на тебе невгамовна, жарка спеко,-
Мотрю свою, напевно завтра натравлю,
Вона в мене, жінка бойова та шпетна,
За, що: бедову та розумницю люблю!

Квас із пивом,- вже під горло,
Не співа під них наша ізсушена душа,
Так знущатися з селянства "подло"!-
А, то зберемось та утулим тобі, відкоша.

З усього видно,цього літа не доберемо дози,-
Все із за тебе!- хай тебе ухватить грець,
Друге діло,осінь та легесенькі морози-
Потерпимо!- на цьому бесіді кінець.

Примітка : ОКОВИТА по російські ВОДКА