Наше тепер

Межі  розмиті  дощами  із  попелу  снів,
Зникають  границі,
Ми  більше  не  скажем  ніяких  слів,
Замасковані    наші  лиця.

Надіятись  можна  лише  на  четвер
Опісля  дощу,
Все  провернеться  в  наше  тепер,
Але  я  не  прощу.

Гримай  дверима,  на  телефоні  не  висни,
Валізу  спакуй,
Задихнешся  надлишком  вільного  кисню,
Не  альпініст  ти,  остання  гора  Пікуй.


Рецензии
Файні вірші, Фиолетта!
З повагою, Валерій.

Валерий Калмыков   02.08.2010 04:45     Заявить о нарушении
Дякую, Вам. Ви перший, хто мене тут прочитав.
Щиро, Фиолетта.

Фиолетта   02.08.2010 05:20   Заявить о нарушении
Фиолетта, в стихотворении "Може не треба..." есть опечатка в слове
"відкоркуєм"

Валерий Калмыков   02.08.2010 07:09   Заявить о нарушении
"очепятку" виправила, дякую за прочитання. З повагою, Фиолетта.

Фиолетта   02.08.2010 11:10   Заявить о нарушении