Люстеркова блискуча

краяти  навпіл  ґрати
карати
             рвати
                і  знати-

себе  знайдено
натяком  на 
ставкову
                люстеркову
                блискучу
пласкату  скалічену
каменем  кинутим
концентичних  кіл
центром
                центромерою
                сферою
виміром  мікровідстані
в  якійсь  там  фазі
метасинтезу
                мегатонного 
                полісу
в  облозі  осаду
логіки  герців
байтами
                сайтів
                в  "найті"
знайдення  одержимості
знаків  простору
сторіччя  річища
стрімкого  літа-літища
що  лійтургійно
камерно
мене 
         минулу
                намулом
несе  нестямно
стуляючи  лячно
переді  мною
маніакально  примружені
канони
строгі
             однаково
                доконані
ФАКтори  ризику
нанизуючи
                ореоли
                безслав"я
на  безвихідь
тепер
           все-
                мій
                вихід.