Мої натюрморти із стін знімаю,
Ховаю. подалі від свого ока,
Нехай не нагадують про тебе.
Ось у глечику білі піони,
А за фіранкою синьо, ніч ...
Розсипані яблука червонобокі,
Була субота...
Горнятко твоє блакитне,
Кава у ньому чорна, стала холодною,
У попельничці - скорчене тільце
Сигарети ...
Тоді не допив кави, пішов...
І більше не було натюрмортів,
Закінчились фарби, спалила пензлі,
Натюрморти на горище несу ховати,
Стіни голі, пусто,
Зате - спокійно, ніби не було
Півоній, яблук, кави, тебе...
Твій портрет малюю тепер,
Чорню темперою.
Навіщо?
Не знаю, маю ще трохи паперу,
Білого.
Хочу почати з листа чистого,
Може прийдеш?
Забула твою усмішку.
Знову малюю
© Copyright: Фиолетта, 2010
Свидетельство о публикации №110080201006
Свидетельство о публикации №110080201006
Рецензии