Стрiчка Mебiуса - II

Втомлені літом схили Дніпрові в куряві міста ховають красу
Сутінки сині, сни кольорові, ночі бездонні, іскриста роса,
що випадає із марення в осінь...
*

Просінь...Прамила, премудра природо, дай приголубити віти берез,
дай доторкнутись до вустонь вільжистих,
дай пролетіти над прірвою...
Дай...
*

Ноги боліти, збиті до крові, вже потомились,
коні - у милі, міст розвели...
Буду до ранку на березі цьому...
Грає платівка затерта на ґанку
в п’яній кав’ярні
на соннім
Подолі...
Виверти Долі...

*
Долі нагнутись не можу, поволі дибаю в сіни.
Там - вірний костур у куточку.
Тут на долівці - листівка-пір'їна.
Видно, в кватирку влетіла вночі...

*
Чілочка чорна, синії очі
скільки ще снитися будете ви?
Доля-злодійка міст перескоче.
Вітер-вітрисько здійме корогви
Затріпотить, заполоще знамено
Вдарять музики в гудочки, в дуду!
Верби, не плачте! То ж достеменно
я повернуся, я знову прийду...

---------------------------