Зелен-ли

Зеленіли

Шелестіли, шелестіли
листочки маленькі як,
на вітках лісових дерев,
весною під сонцем,
спокійно зеленіли...

Листочок з листочком
вабливо розмовляли:
"... Я ж зелено виглядаю,
навіть тоді як в осінню нічку
на травинку суху впадаю".

"--- А я тоже, не сумую,
тоді коли на вітрових крилах,
в не моїй узгоді, літаю!
Веселію, бо так мені ласкаво.
І думаю, що то є моє право!"

Я ж то слухав їх розмову
й зацікавило мене питання:
"Листочок! Ти маленький,
в чім надхніння є твоє?.."
--- Бо ж, напевно, інше чим моє.

І я відповідь дістав:
"Кожен має свою долю...
Один ходить по неволі, а
другий --- хоч і в повній волі,
поневоленим бажає стати!

Бо йому не любо видаватись
як господарем себе самого.
Краще жити під крилом якогось
--- алеж тямущого режисера,
чим не знати як у волі жити!..

Сухом"ятку проживати:
Їсти хліб та сало з огірками,
самогонку пити... Про себе
--- навіть і недумати й не знати!
Мати ж і не взнала б такого дитяти.

Шелестіли листочки маленькі.
Весною під сонцем зеленіли...
А люди, від сміху чужого,
на землю чорняву впадали
та й від сміху цього умлівали!..

07/31/2010