Магия танго...

                http://www.stihi.ru/2010/07/31/5662
                ------------------------------------------
                И вновь - спасибо за вдохновение!



О, музыка! Как бёдер бел фарфор!
И руки выгибаются, как стебли.
Под жезлом шаловливого констебля
Пылает глаз зелёный светофор!
И стаями на клавиши упали
Все пальцы сильных рук, что крепче стали.
И слаще, чем клубника в зимней дали,
Плыву сквозь Дарданеллы и Босфор...

До обморока и до возгорания -
Навеянное музыкой желание
Тебя коснуться... ну, хотя бы тенью,
В том танго, что звучит для нас двоих...
Пусть нежность прозвучит виолончелью!
Я из созвездья Рака, но и Рыбка.
В любовь тоскливо погружаюсь, зыбко,
Так глубоко, что Бог во мне притих...

Соедини нас, Осень-паутинка,
Смешай цвета любви и все оттенки,
Пока в часах герои Метерлинка
Сдвигают стрелки на стене ночами...
И вбей гвоздями па "Бесаме мучо",
Желанья голод чтоб меня не мучил...
Зачем аккорд моих надежд озвучен?
А жажда?! Что ж, я лишь пожму плечами.

Не паникуй: ведь это просто танго...
Но уравняет нас в коварстве рангов.
Как авокадо, фейхоа и манго -
С ума сводящий танго аромат!
Аккорд последний... Лёгкая по-птичьи
И гибкая - лозы фашинной гибче,
Моя душа, с невидимым обличьем -
Вопила в Небо, как раба стигмат...

Оригинал:

О музико! Як палко грають стегна !
І руки вигинаються, мов стебла,
Під жезлом пустотливого констебля
Горить очей зелений світлофор,
І падають на клавіші, як птиці,
Жагучі пальці, що міцніші криці...
Солодка, мов зимові полуниці,
Пливу крізь Дарданелли і Босфор...

Це паморочне до палахкотіння
Музично наворожене хотіння
Тебе торкнутися бодай би тінню
У танго, що звучить лише для двох...
Хай ніжності додасть жіночна скрипка!
З сузір'я Рака  я - без реплік рибка-
Занурюсь у кохання тоскно й глибко,
Як шле у ті хвилини милий Бог...

Зв'яжи нас ти, осіння павутинко,
Всі кольори любові, всі відтінки,
Поки годинник міряє відтинки,
Кухонну прикрашаючи стіну...
Прибий гвіздками па "Бесаме мучо",
Кохання голод щоб мене не мучив,
Навіщо сподіваннями озвучив
Жагу? Ну, що ж, плечима лиш стену...

І ти не панікуй - це тільки танго...
Воно зрівняє наші різні ранги,
Як авокадо, фейхоа і манго
Спокусливий у танго аромат!
Акорд останній. І легка пташинно,
Гнучкіша навіть, ніж лоза фашинна,
Моя душа, порізана локшинно,
Вола до неба, мов раба стигмат...