Як сніжний м’яч, ростуть роки,
Крізь них проймає серце осінь.
Мов килими, її стежки,
Однак душа весни ще просить.
Відчути мить з палких років,
Жагу щасливого кохання.
З пісень народжених струмків
Пісні сердечного єднання.
Тож хай спресовані роки,
Печаль вливають і страждання.
В душі палкі й через віки,
Вогонь кохання не згасає.
Іскра з очей, немов із криці
Влітає в молоді серця.
Вогонь кохання розгориться,
Й любов вирує без кінця.
Любов вируe без кiнця
© Copyright: Петро Керанчук, 2010
Свидетельство о публикации №110073103087
Свидетельство о публикации №110073103087
Рецензии