Щось безмежно ясне i хороше

Ніч минула у роздумах-згадках.
Сум вщухає, мов вітер стрімкий,
Що пірнув в очерет, і загадка:
Хто приборкав той подих терпкий?

За вікном заспівала пташина,
Стало солодко-любо мені.
Лиш скотилась сльоза-горошина,
Впала росами  десь вдалині...

Там де серпень в зеленій сутані,
Весь в полоні  незвіданих див,
Співом пташки вінчає тумани
Із щедротами радісних нив.
 
Щось безмежно ясне і хороше
Переповнило душу теплом.
Янголятко невиннеє босе
Ніжно серця торкнулось крилом.


Рецензии
Сльози -роси в очах волошкових.
Ніжно серце озветься красі.
Загублюся в світанках шовкових,
З янголятком на правім плечі...

Чудовий вірш-ніжний і співучий.
З добром і ніжністю,Тетяна.


Веточка Вишни   01.08.2010 02:53     Заявить о нарушении
Люба Тетяно! Глибоко зворушена Вашим щирим експромтом! Він не може залишити байдужим, бо так і промениться мелодією ласки! Манить, кличе в “шовкові світанки”!
ДЯКУЮ!
З теплом та низкою найкращих побажань

Валентина Чайковская   01.08.2010 08:09   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.