у місті Жахливої Спеки,
коли врешті-решт засинаєш
закопавшись у мокрих простирадлах
і бажаючи не прокинутись
над головами перегукуються
ті самі зорі
що й на південно-східних морях.
ті зорі, плаваючі на темній поверхні
де перевернулися сотні тисяч танкерів,
не поміщаються у твоєму серці.
це море, безкрає, беззвучне,
важко дихає, вдивляючись у тебе,
не поміщається у твоєму серці.
твої ноги торкаються води,
прохолодної води торкаються брудні зболені ноги,
вкриті старими мозолями ноги плюндрують темно-зелену смарагдову воду...
І ти прокидаєшся на межі відчуттів,
коли хвилями прокочується по венах екстаз
коли шматочок моря
бозна-як
розчиняється
у твоєму
серці.;
сонне
© Copyright: Лана Ветренная, 2010
Свидетельство о публикации №110073004229
Свидетельство о публикации №110073004229
Рецензии