Розширенням зiниць
один одного на шматки
нестерпно,
і самим незрозуміло,
що сталося з нашим
внутрішнім "его".
Чому його ніщо не зупинило,
те, що
зупиняло раніше?
Невтримний екстаз,
стегна-тіло у полоні
агресивно-тендітних
спазм.
Тисячі гострих вологих
язиків
впиваються у кожну
клітинку.
Тіло горить,
б`ється,
кричить
стиснутими зубами
в обіймах
безперервного дихання.
Кров підірвала мозок,
розлилася теплом-ознобом
по судинах,
тремтінням по шкірі,
застелила неясним туманом
очі,
солоно-солодким післясмаком
осіла.
Розбиті,
знищені один одним.
Що сталося,
не зрозуміло.
Два м`яких
коханця-тіла
хвилею накрило,
поволокою у поглядах.
Пунктиром
залишились сліди.
Кров іще пульсує струмом
у животі.
Обважнілі свинцем
падаємо,
провалюємось
у безодню затуманених снів.
Потроху наступає прояснення.
Липко-прохолодна
відсутність
думок
змінюється
розширенням зіниць. (29.07.2010)
Свидетельство о публикации №110073000353
И... интересно наблюдать за хронологией Ваших стихов. Она поражает :) !
У меня дурная привычка - если что-то понравилось, не оставлять без комментариев.
Костинский Андрей 31.07.2010 00:38 Заявить о нарушении
У Вас дуже гарні звички, Андрію. Не залишайте їх :). Дякую.
Оксана Мосенцева 31.07.2010 01:15 Заявить о нарушении
Оксана Мосенцева 31.07.2010 01:28 Заявить о нарушении