Я просто душу так свою реанiмую...
Коли на двОрі плаче дощ і сильний вітер,
Й тоді, коли в кімнаті Я і ТИША...
Коли невидиму сльозину вечір витер...
А ще коли вчорашній день на крилах
Забрав усю напругу, біль, тривогу...
Коли " на палубі" опущені "вітрила" ,
Коли " потреба у мені" зв"язала ноги...
Коли сказАти вголос так бракує сили...
Коли Терпіння вкрало "ключ" від мого рота...
Тоді для тОго, щоби "дах мій не зносило",
Я відкриваю у ДУШІ своїй ВОРОТА...
А там мовчанням розриваю нічну тишу
І спрагу серця у рядках німих тамую...
...Ви знаєте, чому я вірші пИшу?...
Я...просто ДУШУ так свою реанімую...
Свидетельство о публикации №110072905956