Дорослi дiти

Звідки ми з тобою,
дорослі діти,
дізналися,
що окрім нас,
схожих обох,
є ще різне:
я і ти?!
Морський вітер
набрав повітря повні щоки,
роздмухав сипучий пісок
і наші літери разом вивів:
"О" плюс "х" (ікс),
"х" (ікс) плюс "О".
Цукровою себе не відчуваю,
але потроху
з сіллю в хвилях тану,
                тану,
                тану.
Тарілкою сьогодні
блідий місяць виглядає
й зірками
нічне море прикрашає,
аби нам весело було гуляти
перед сном.
Один одного розфарбували.
Сьогодні я - щаслива,
а ти - ні.
Червоні края вуст моїх
стиглим кавуном вдоволеним
дивляться угору,
а твої -
півмісяцем,
морозивом-ріжком
перевернулися
і, навпаки, сумні.
Навмисно ображаємо один одного.
Дражнимося.
Потім -
       трепетно й дбайливо заспокоюємо.
Разом нам по-різному.
Ми граємося.
Разом ми -
          "О" плюс "х" (ікс),
                "х" (ікс) плюс "О".
Не розмовляємо,
поглядами сперечаємося.
Цілуємось,
          кохаємося
на наших літерах,
                простирадлі-піску.
Розтанули,
         із сіллю у хвилях розтанули
діти -
      перетворилися дорослими
у піну морську. (28.07.2010)