Серед поля
Сильно віють вітри серед поля,
А тополя там гнеться над травою.
Та й барвінок в'ється кольористо
–- вишнево квітучий, споміж
Яскравих й блискучих лучів сонця.
Не надармо листоньки тополі
Падають додолу. Їм сили не досить
Вдержатись на гіллях... Шепiт
--- під вітровим гуком, оголошує
повсюду, вільне повітря степів!..
І душа несамовита, немов з ляку
навіть себе не дознаває... Аж ---
чи так воно можливо? На погляд
Високої тополі, до землі впадає!..
І то ж здається у вигляді снігу,
чи дощу, чи граду. На мою пораду,
Зрозумієш лутше, як на сонце глянеш.
Послухаєш вітра голос, хоча із далека,
та його хвилюючий шепіт...
Тобі тоже він розкаже --- дуже ясно,
як кохати вільне повітря степів!..
07/26/2010
© Copyright: Микола Щома, 2010
Свидетельство о публикации №110072606351
Свидетельство о публикации №110072606351
Рецензии