Фантом

До судом у тілі,
до дрожі колін -
виворіт душі
на зворотній бік.
Так дивиться на мене
моє обличчя зі старого портфоліо.
Фотопортрет дівчини
чимось на мене схожої.
Але -
     несхожої.
Дивлюсь зсередини у дзеркало
і не розумію,
скільки я за двадцять сьоме життя
образів на себе переміряла?
Про що на цих фото-моментах мріяла?
Кого омріяла?
Поруч з собою - минуло-майбутньою,
бездиханно дихаючою
з цих фото,
очі тієї, що зараз напроти,
мружаться від спалахів-спогадів,
перегляду кадрів із життя фотокопії.
Фантоми навколо мене,
енергетичні двійники.
Ними переповнена геть уся
напівосвітлена кімната.
Люди у темному з тінню на повіках
сіро-блідих облич
дивляться статично -
мозок підривають.
Зі звужених зіниць очей
витікає волога -
ознака страху і мотороші.
Сказилося серце і, насторожене,
зрадницько смикається нерв.
Увімкнула світло і хард-рок голосніше.
Кожною клітинкою дибки відчуваю, -
у кімнаті не сама.
Чиясь чужа сутність
ховається за цією невидимою тишею,
чиясь інша порожня душа.
Невже не є надуманими усі ці кроки, звуки, голоси,
нічні марення?!...
Припущення бічного зору доводять мені
присутність фантомів -
                у об`єктивах фотокамери. (22-23.07.2010)