О. Забужко История ереси

Оксана Забужко

ІСТОРІЯ ЄРЕСІ
I.
“Поможи, о Боже, цей хрест нести —
це хороший хрест. Він такий, як тре’, —
бо на нього древо пішло сире,
і задирки в шкіру встигли вп’ястись.
Кожен рух, відтак, — що від Тебе знак:
мов гаками дре мою кволу плоть!
Я Тебе люблю. Ти є мій Господь.
Поможи ж дійти, бо не встою — так…
Поможи дійти — не скажу, куди:
там, де жовч дають на хрипке: „Води!“ —
там, де поти вдих, поки держить цвях! —
Поможи пройти долорозний шлях…”

II.
А думка — немов оглав,
В якому чуття косіє…
Кінчається місяць Ав —
І знов не прийшов Месія.
Не вивільнитись із пут,
Не знести розпуки сеї! —
У білій одежі йдуть
Пісками сумні єсеї.
Ждання їх твердіш скали!
Дарма і лівим, і правим
Марія із Магдали
Кричить: “Я бачила Равві!” —
Всує пророчиш, жоно,
Всує мужів морочиш! —
Клюють пісок, як пшоно,
Спадаючі долу очі
(В пустелю — в вапно — в бетон:
Віки за колючим дротом
Сурми Господньої тон
Чекать, пересохши ротом):
Прийде — як нагорній сніг,
Що блиском погляди сліпить,
І кине до наших ніг
Всі царства й народи світу!
І в тому місяці Ав
Спаде з нас вигнанча кормига!
А що розп’ятий казав —
Не писано в наших книгах.

III. (Pieta)
…Темний — із надр — огонь,
Кров на губах — як сіль:
Із пробитих долонь
Зціловуватиму біль.
Разом в хреста врости б!
(Скинули — в купу дров…)
Із прохромлених стіп
Злизуватиму кров
(Так собаки всю ніч
Лижуть сторожові!), —
Коси рвучи, як гич,
З шкірою з голови!
Пощо мене не взяв,
Равві, в муку свою? —
Я б, як оку — сльоза
Вимиває вію,
Тілом би розтеклась,
Всі прийняла б бичі! —
Круг тебе в послідню страсть
Оливом пливучи!..
Встигли терни врости
В шкіру до самих брів…
Встань! — говорю, як Ти
Лазарю говорив.
Я Тебе воскрешу
На всі потомні віки
(Хай запевняють: грішу! —
Хмурі чоловіки) —
Я Тебе вознесу
На найвище з небес,
Всю світову ясу
Дам Тобі, Боже, днесь —
Всіх народів і мов
Рине к Тобі душа!
(Нащо здалась любов,
Котра — не воскреша?..)
………………
Так і пребуде вовік:
Ранок. Жовтява мла.
Камінь, відвалений вбік.
Світло з Твого чола.

Оксана Забужко (перевод Б. Краковского)
История ереси
I
Помоги, Господь, чтоб сей  крест я снес—
Ох, хороший крест, как же он тяжел,
Недосушен, видно, древесины ствол,
И не счесть уже на спине заноз.
Каждый шаг вот так -  будто знак извне,
Словно крючьями рвет мою слабую плоть!
Я тебя люблю. Ты ведь мой Господь.
Помоги ж дойти, очень трудно мне…
Помоги дойти, не скажу куда,
Где мне желчь дадут, говоря: Вода!
Пока держит гвоздь, я смогу вдохнуть,
Помоги пройти тот тернистый путь…

II.
Скучней всего та из глав,
Где мыслей -  косой хоть коси я…
Кончается месяц Ав,
И вновь не пришел Мессия.
Не освободиться из пут,
Сомненья в душе посеяв,
В белых одеждах идут
Вглубь пустыни ессеи.
Их вера тверже скалы!
Напрасно и левым и правым
Мария из Магдалы
Кричит: «Я видела Равви!»
Такого быть не должно,
Хватит морочить речами! —
Клюют песок, как пшено,
опущенными глазами
(В безлюдье, в глуши безводной:
Потомкам своим завещали,
Чтоб звука трубы Господней
Стиснувши зубы, ждали.)
Настанет пора, выйдет к нам,   
Не надо другого кумира,
И бросит к нашим ногам
Все царства с народами мира!
Как только бы Ав наступил,
Спадет с нас изгнанников иго!
А что там распятый бубнил—
Нет того в наших книгах.

III
… Пламя из недр раскрытых,
Кровь на губах - как соль:
Я, ладоней пробитых,
Целовать буду боль.
Мне бы врости в креста столб!
(Сбросили  в дров груду…)
С продырявленных стоп
Кровь слизывать буду
( Словно беззубый пес,
лижет в ночи мослы!), —
Длинные стебли кос
Выдирая из головы!
Что ж  с тобой не стала
Одной из мучениц?
Я бы слезой сползала,
Соскользнувши с ресниц,
По телу бы растеклась,
Все приняла бы бичи!
Твою последнюю страсть
Свинцом защищаючи!...
Терна жестоки кусты,
Как же он лоб твой пронзил…
Встань! — говорю, как Ты
Лазарю говорил.
Я тебя воскрешу
На будущие века
(Слышится пусть: грешу!-
От хмурого  мужика) — 
Тебя вознесу, будешь рад,         
К высшему из небес,
Весь мировой уклад       
Дам тебе, Боже, днесь,
Всех народов вновь
К тебе душа полетит!
(Кому нужна любовь,
Которая не воскресит?…)
………………               
Будет все так точь-в-точь:
Утро. Желтая мгла.
Камень, отброшенный прочь.
Свет твоего чела.