В ювiлей

                Cвітлані Гончар

Від  мрій  і  бажання  добра  повна  хата,
Куди вже складати його ще тобі?..
І знову такого несе  твоє свято,
Від  слів  блудоносних, лиш слід на воді.
Бажати, бажати не тин городити,
Язик без кісток не втомиться рот.
Паркан завалився,  треба дах перекрити,
А тобі  щастя зичать з землі до зірок.
Звичайно бажати, не значить давати,
Не жалко ніскільки  думок різних й слів.
Та як би хотілося б чудо узнати,
Щоб хтось та практично хоч трішки поміг!
Життя, так як нива, родюче на щастя,
Лиш сіяти зерна добра поспішай.
Розмірковуй  і думай вся  доля у праці,
Зростиш і збереш свій життевий врожай.
Тож  я  з ювілеєм вже щиро вітаю,
Дарую надію і віру в життя.
Допоможемо, так, з мамою разом,
Щоб радість ти взнала в розквітлих роках.
А доля твоя тебе не забула,
Любов’ю  наповнила зміст у житті.
Ми свято сьогодні  з тобою відчули,
 Хай лине відлунням не раз в майбутті.