………………. * ……………….
Розквітнуть пелюсткам моїм охоче,
Але ж у білих днях нема тепла.
Так хочеться дивитись в твої очі,
Та чути, як душа твоя співа.
Цей сніг розтане на моїх долонях.
Так стане добре від його торкань.
Сьогодні він з дощем літає поруч,
Малює сни солодких сподівань.
Чому пісні сягають так глибоко?
Чому у серці так багато слів?
І як завжди, я по весні лишаю спокій.
Так легко зараз збожеволіти мені.
І не питай мене, чому я так сумую,
Чому дерева обіймаю, як людей.
То мабуть так живе моє минуле,
Де сотні років я шукав тебе.
Знайшов? Хіба ж хто скаже певно,
Але, коли ти поруч є,
Мене охоплює таке відверте
Тепло, чи полум’я, чи інше щось таке.
Воно хвилююче та містить так багато,
Виспівує про нього кожен птах.
Якщо зібрати мільйони ароматів
Всіх квітів разом – воно буде там.
19 Березня 2009 р.
………………. * ……………….
Розквiтнуть
© Copyright: Йескела Вонави, 2010
Свидетельство о публикации №110072003686
Свидетельство о публикации №110072003686
Рецензии