Непомітна фігура у чорному
розбила скло моїх очей -
ліхтарів.
Темно-синє полотно
розчинилося у райдужній оболонці
вологих зіниць.
У кожному предметі неосвітленої кімнати
мої біотоки відчувають тебе.
Аби хоч якось співіснувати,
ми перетворюємося у тіні оточуючих речей.
І вже
роздирають туманні сумніви
щодо існування нас, окремих колись,
паралельно.
Ми - тіні, ми гуляємо скрізь і ніде,
ціле невід`ємне.
Непомітна фігура у чорному
розбила скло моїх очей -
ліхтарів.
Два безкрилих самотніх літаки
зіткнулися у небі.
Сонце-місяць у човні
весла в море упустив.
Обидва ми сліпі
в заручниках у темряви. (15.07.2010)
Обидва ми слiпi
© Copyright: Оксана Мосенцева, 2010
Свидетельство о публикации №110071702888
Свидетельство о публикации №110071702888
Рецензии
без коментарiв.
Ви й самi вже вiдчуваєте, які вірші - ВІРШІ :)
Костинский Андрей 18.07.2010 23:03 • Заявить о нарушении
Ви й самi вже вiдчуваєте, які вірші - ВІРШІ :)
Костинский Андрей 18.07.2010 23:03 • Заявить о нарушении