Я зранку не бачу своїх очей,
не чую власних думок.
Хитрий світанок
геометричними фігурами тіл
пропалює тканину штор.
Повільно підводжуся з ліжка,
аби дати обіймам води промокнути сонне обличчя.
Різнокольорова мозаїка променів-снів
заплющує очі, змушує зупинитися.
Аби остаточно віддатися у полон початку дня
із його заздалегідь підготовленим розкладом.
Напою водою землю квітів-рослин.
Від спеки їх листя-пелюстки стали дряхлими, пожовклими.
Місто втомилося від цієї безпристрасної жари,
що іноді ховає людей під напливом дощів та парасольками.
Склянкою томатного фреша
пробуджую своє сонне уявлення.
На дерев`яній підлозі безкомпромісний день
грає знаками-променями й непомітно утягує
у нюанси свого розкладу-плану. (17.07.2010)
Безкомпромiсний день
© Copyright: Оксана Мосенцева, 2010
Свидетельство о публикации №110071701849
Свидетельство о публикации №110071701849
Рецензии