У кожного з нас є своя мета,
І кожен її досягає, як може.
І кожен шукає свій єдиний шлях,
І може хтось йому й допоможе..
Ми всі ідем по дорозі - життя,
І часто буває ми збиваємся з неї...
І тоді нас несе кудись в небуття,
І якщо не оговтатись, так буде і далі..
Ми з болем встаєм, та ми мусимо йти,
Нас кличуть до себе необізнані далі...
Та якщо на шляху і в душі ти один,
То не намагайся вставать і йти далі..
Ми повині збагнути для себе одне :
Без близьких людей нема сенсу йти далі..
Без них-ми ніхто, і в душі внас не те,
Що потрібно для того щоб не знати печалі..
Моя первая песня
© Copyright: Павло Бобик, 2010
Свидетельство о публикации №110071500348
Свидетельство о публикации №110071500348
Рецензии