Я не можу більше мовчати,
Я повинна,...я мушу казати,
Що душа палахнула багаттям,
І не чує чужого каяття...
Я не можу більше мовчати,
„Я –кохаю!”-повинна казати,
що не може моя душа жити,
якщо більше не зможе любити...
Це кохання-любов...,наче хмара,
Чи легесенький видгук-примара...,
Що мені дозволяє лиш жити...
і тримати кохання,мов квіти....
я не можу
© Copyright: Людмила Букреева, 2010
Свидетельство о публикации №110071206103
Свидетельство о публикации №110071206103
Рецензии