Над Днiпром...

Над Дніпром сьогодні з ночі
Л^є,та не вщухає,
Мабуть щось в житті жіночім
Більше сенсу має.
Ой,багато,що сказати,
Міркувати більше,
І за що їй дорікати,
Коли сам ще гірший.
Ой не можна в небі хмари
Розвести руками,
мабудь розлад неминучий,
І розпука з нами.
Над Дніпром гуркоче.
Блискавки ширяють,
Дибить воду бог язицький,
Літні дні минають,
Під час хрещення народу
В водах на Дніпрі
Вона дивну свою вроду
Віддала мені...
Та Перун здіймає хвилі,
З неба струї хлище,
Громобій сьогодні править
Вакха стидобище...
Він сьогодні велич влади
Над людом має,
Я мобілку,як надію,
У руці тримаю.
Острів виріс серед річки,
Де волхви старинні,
Усіх давніх своїх святих
Віддали невинних.
По під мостом зібрались люди
Бога помянути,
Та під зливою прикуті,
Мов воли у путах,
Само небо плачем з ночі,
Блискавки жбурляє,
Бо надтужні дні жіночі,
Ночі дошкуляють.
За надмірність і щедроти,
За що їм терня ся,
Завтра знову до роботи,
Мати її трясця!
     26.07.09г.