Нехай, жива іще надія
В останніх подихах життя.
Не улетить із серця мрія
На синіх крилах забуття.
Не знає моє серце втоми
Від довгой кривди та страждань,
І не скажу собі ніколи,
Що все було колись на жаль.
Цей жаль не стане ссати душу.
Від тьм'яних спогадів втекти
На край життя волію, мушу
З собою світло зберегти.
Я пориваю день із днями,
Де сітка спогадів - лиш в снах.
І море сльоз над берегами
Я утоплю в своїх очах.
Нехай, жива ще над я...
© Copyright: Юлия Карюк, 2010
Свидетельство о публикации №110071106840
Свидетельство о публикации №110071106840
Рецензии