ууу...

Я можу забути на час цю дурню, але вона повертається
НезнищЕнна і невблаганна
Що вона від мене хоче, навіщо знущається
Чи за що? змінити мене чи вбити - її бажання?

Границі мене розмиваються
Потоки барв стікають униз
вона замріяно посміхається
Вона невидима...вона - скрізь...

Чому це мене бентежить?
Чому стільки неясності й тайни?
Часом розпач...видніють зруйновані вежі...
Холодний вітер...всі мрії марні...

Критерії існування зникають
Я придумала собі божевілля
Знаєш, я помираю без тебе
кожну ніч, коли засинаю.
Ніяких переконань і фактів, ніякої віри
Ніякої реальності, ніякого дива...

якісь вчинки, думки, слова, цілі,
Вона дивиться на мене звідти, ми так далеко
Як вона змогла так наблизитись, вона небезпека,
Вона краса, вона без душі і тіла,
звідки вона прилетіла,

Вона така пуста і голосно кричить
Ніби колись була німою
Ніби вже ніколи не злетить, ніколи не злетить,
Ніколи, ніколи, ніколи...

Вона не справжня
Їй не вистачає життя
Мого життя...

09.07.10