Мабуть я якось запрограмований на нещастя
Кожен день їжджу у міських тролейбусах
І жодного щасливого квитка
Здається є стільки цифрових варіацій –
На три ноти більш ніж музичних
Тоді чому так мало квитків?
Можливо просто не вистачає квиткових Моцартів?
І взагалі: чи можна кількістю вдалих квитків
Виміряти щастя окремої людини?
Але якщо так то зрозуміло одно:
Гроші не роблять людей щасливішими. -
Hammer не запхаєш до тролейбуса
А може це кляті контролери?
Останнім часом вони якось підозріло посміхаються
Коли протягують квиток…
Вони ж напевно знають
Що ти будеш до скінчення надії
Складати помножати ділити ці цифри
Гадаючи чому не отримав трошки щастя…
Ось вони й посміхаються – бо знають
Що усі радісні квитки з пачки вони витягли ще у депо
Придбали собі жменьку щастя за гривню чи дві…
Мабуть вони мудріші за мене бо знають
Що насправді щастя не коштує багато…
щасливий квиток
© Copyright: Банделюк, 2010
Свидетельство о публикации №110071003592
Свидетельство о публикации №110071003592
Рецензии