По заслугах

Коли-небудь чи задумувались ви
Навіщо жити?

Навіщо ми прийшли в цей світ?
Щоб вбити,

Вбити мрії й сподівання
На щасливеє життя...

Кохання...
Ні, це все слова.

У кожному вірші чи творі
Автор пише про життя,

Про жахливу смерть героя
Й безневинного дитя.

Всюди смерть, насильство, сльози,
Страшно і сказати щось.

Так, чекати треба довго,
Щоби щастя десь взялось.

Страшно, тяжко, важко жити,
Краще вмерти - не терпіти.

Є в житті такі моменти,
Хотів би бути монументом,

Просто стати і стояти
Й ні на що вже не зважати.

Ні ті крики, ні плачі,
Все тобі не до душі.

Просто страшно, страх з`їдає,
З середини роз`їдає.

Він подібний яду в дії,
Страшно жити без надії.

А із нею все ще гірше:
Нащо вірити в успішне,

Добре, лагідне життя,
Як з тобою біль твоя.

Супроводжує тебе
І твоє життя земне.

Трішки гірше життя стане,
Із знайомих хтось обмане,

В середині порожнеча,
Один вихід є – утеча.

Та все пройшло, ніщо не зміниш,
І життя вже не заміниш,

Що одержав, те і маєш,
По заслугах получаєш.

Наробив ти справ жахливих,
Получай катів немилих.

Кажуть прийде Божий Суд,
Та здається він вже тут.