Забуті ночі,сумні лиця...
Десь в подумках знаходяться вони.
Їх міміка і жести--щось знайоме
Неначе бачу їх щоразу увісні.
О ні,це все про них,про їх життя
Про їх любов і марні сподівання.
Опущені обличчя їх додолу
Лише благають про прощення.
Забуті Богом ті тіла
Покинуті і прокляті їх душі
Кричать несамовитим голосом
Палають у вогні й палатимуть,
бо мусять.
Вони зробили гріх,Через який страждають
Вони любили й тепер вмирають.
Любов поглинула їх й розлучила
І вмерти змусила не своєю смертю.
Тепер забуті душі шукають спокій,
який знайти їм не дано
Забуті ночі,сумні лиця...
Жахливо,а може це---------кіно?
Забут ноч, сумн лиця
© Copyright: Валерия Зенинец, 2010
Свидетельство о публикации №110070903484
Свидетельство о публикации №110070903484
Рецензии