Поцілуй мене ніжно,востаннє.
я прошу тебе,не відпускай!
Не вбивай,залиши наше кохання.
і прошу:"Не страждай!"
Я чекала,що ти ще прийдеш.
Ти приходив...а я відпускала
такої більше не знайдеш!
таку,що більш за все тебе кохала.
Я вже не стану тою,хто тобі потрібна.
Це пафос!Ні.ні це помилка твоя...
скажу.іди,чи щось тому подібне
та пожалкую.Бо не варта я.
Колись,ти пошкодуєш,і можливо я
та ти завдав такого болю!!!
У мене буде -він,а у тебе - вона
тепер,у нас такі вже ролі.
Ти цілуватимеш її,та згадуватимеш мене
Я буду в нього в обіймах,та з тобою думками
запам"ятай лише одне-
нема,й не буде вже між нами.
Того кохання,що було,і тих цілунків
тих слів,обіймів й просто нас.
Чудових долі подарунків...
в усьому винен тільки час!
ТОЙ ЧАС
© Copyright: Валерия Зенинец, 2010
Свидетельство о публикации №110070903296
Свидетельство о публикации №110070903296
Рецензии