Остання сходинка
безжальний привід із майбутнього.
Голосом сирени
витягнув всі соки-струни
за руки й…
Жилою-ниткою
прошита є душа моя,
зневірена,
у пошуках тепла снує.
Наче скабкою на серці
застрягли дірки-почуття.
Витягнеш –
проллєш її,
почервоніє доріжка-земля.
Смичком по вінах голка грає,
сльотою бризкає в обличчя.
«Я» в собі швидко набридає,
розчинюється пухирцями у звичку.
Чужий образ стає тінню в мені.
Посеред ночі бачу фігуру вітра за шторами.
Ниючий біль у моїй голові
витікає мареннями хворого.
За змістом цей сценарій
мені нагадує блокаду, -
і кисню, і повітря мало.
Далі – провалля…
Остання сходинка до краю,
холонуть судження і
руки…
Фігура вітра оживає й
назустріч рухається…
Глюки. (06.07.10)
Свидетельство о публикации №110070805637
і кисню, і повітря мало - а у чому принципова різниця? можна було пошукати якість цікавіші слова, а не одне те й саме перелічувати. ніяк не підсилюється образ тавтологічними поняттями, на жаль.
Смичком по вінах грає - яких ще вінах?
фігура вітрА - так вітер в УКРАЇНСЬКІЙ мові не змінюється.
і взагалі - у багатьох ваших рядках - тут і в інших віршах - дуже багато неграмотно використаних слів, української мови немає, якийсь суцільний суржик... хто редагував вашу книжку?
Ирина Жарикова 10.08.2012 21:58 Заявить о нарушении