Моє ім’я, що з вуст твоїх злетіло
Дає початок ері потеплінь,
Що вивільняє з мого тіла сміло
Рішучу віру цілих поколінь.
Думки, твоїм умиті ароматом
Як златом… заплетуться в монолог…
Не будь мені ні другом і ні братом –
А серцем…щоб вершити епілог.
Поради не питаю більше в долі -
І гордість не збиває щастя з ніг…
Лиш ти в душі моєї на престолі,
Лиш ти моєму тілу – оберіг.
Моє ім’я… Лиш прозаїчне слово…
Та як укол солодкий голос твій
Так витончено, ніжно й загадково
Знов спокушає, наче хитрий змій…
Мо iм я
© Copyright: Мария Кобылинская, 2010
Свидетельство о публикации №110070504492
Свидетельство о публикации №110070504492
Рецензии