Это судьба. Як доля це вже

Это судьба –
дней череда, в бегах
Дуют ветра,
в сердце то боль, то страх.

Когда ты придёшь сюда,
Когда ты уйдёшь совсем
Будешь знать лишь ты сам
Ворох своих проблем

Всё как всегда, –
порция дёгтя в порцию мёда
Вспыхнет звезда,
чтобы погаснуть снова

Жизнь пролетит,
словно сорвётся слово,
Всё как всегда,
не повториться снова

Это полёт,
может быть в пропасть,
может быть к звёздам,
снова зовёт
счастья мираж,
но боюсь уже поздно.

Выбор пути –
выбор ли это
Или уже
всё выбрано где-то,

И снова вопросы
опять без ответа
И мечта не ответит
на последний крик – «Где ты?»

Всё как всегда – порция дёгтя в порцию мёда
Вспыхнет звезда чтобы погаснуть снова
Жизнь пролетит, словно сорвётся слово,
Всё как всегда, не повториться снова
не повториться...




як доля це вже,  - черга цих днів , в бігах,
вітери дмуть, у серці то біль, то страх.
Коли ти прийдеш сюди, коли підеш геть, дощем,
знатимеш лиш, ти сам, купу своїх проблем.

все як завжди, - порція дьогтю, в порцію меду,
зірка зійде, щоби згаснути, в небі,
Життя мине, немов зірветься, слово,
Все як завжди, не повернеться, знову.

Це схоже на зліт, в прірву можливо,
чи к зіркам, дивовижно,
кличе це знов, щастя міраж,
та боюсь я запізно.

Вибір шляху, - чи вибір він вчасний.
Чи може це вже, - обрано завчасно.
І знову питання, та мертві прикмети,
І мрія не чує, останній крик - «Де ти?»

все як завжди, - порція дьогтю, в порцію меду,
зірка зійде, щоб згаснути в небі,
Життя мине, немов зірветься, слово,
Все як завжди, не повернеться, знову.
не повернеться