що буде? что будет?

що буде із того, що я не змінився?
що знов намагаюсь писати ці вірши,
я мабуть у просторі десь загубився,
у часі, у всесвіті, а може й гірше?

що буде из того, шо подумки я ще
в Києві там, з тобою лишився?
та навіщо надія глузує із мене?
й взагалі, що від того що я не змінився?

що буде із того, що я не змінився?
шо знов намагаюсь складати ці плани?
чекати, гадати, що ось іще трохи
і щастя увійде до моєї хати.

що буде, коли ти той лист прочитаєш?
повіриш, як складно цей вiрш народився?
чи почуєшь, відклик, хворого відчаю
- що буде, із того, що я не змінився?



что будет с того, что я не менялся?
что снова пытаюсь считать будто нужен,
я наверно в пространстве вновь потерялся,
в вселенной, во времени, а может и хуже?

что будет с того, что в мыслях я в прошлом,
в Киеве, там, с тобою остался?
но зачем же надежда так шутит со мной?
и вообще, что с того, что я не менялся?

что будет с того, что я не менялся?
что снова пытаюсь выстраивать планы,
и ждать, и надеяться, постольку, поскольку,
наверное я все же слишком упрямый.

что будет когда ты письмо прочитаешь?
поверишь ль как тяжко стих этот рождался?
почувствуй ль отзвук больного отчаянья?
- что будет с того что я не менялся?...