Григорий Чубай. Не держите её...
Ведь она помнит о кладбище
И о ржи высокой тоже она помнит
Она сама луну освещает собою
Над колыбелью вашей
Освещает губами звуки
И я вижу
Как она плачет
Над вашим гробом
Я вижу её смеющейся
только тогда
Когда вы засыпаете
Она счастливее всех
танцует на влажном песке
И сегодня она уходит от вас, танцуя
и не прощаясь.
* * *
Григорій ЧУБАЙ
* * *
Не спиняйте її
Бо вона пам'ятає про цвинтар
І про жито високе вона пам'ятає
Вона засвічує місяць собою
І губами засвічує звуки
Над колискою вашою
Бачу її з плачем
Над домовиною вашою
Бачу її зі сміхом
Лишень тоді
Коли ви засинаєте
Вона від усіх вас щасливіша
На вологім піску танцює
І сьогодні вона відходить від вас танцюючи
І не каже вам прощавайте
Свидетельство о публикации №110070303096