-Вибач. Може то не зовсім звично
Промовляти зніченим вустам,
Знаєш, те, що відбувається – логічно…
Ніби молоточки б’ють в тамтам…
Будемо сприймати це, як даність,
Як непередбачений віраж,
Примхою народжене бажання
Замінити звичний антураж.
Ти занадто марила рожевим,
Проігнорувавши золотим...
Може то для тебе не суттєво,
Кращі роси і туман, і дим...
І проміння сонця краще блиску
Цінних діамантів у кольє.
А оця твоя відсутність зиску,
Що вона в житті тобі дає?
Вибач. Я чогось не розумію
Про такий "чудесний" інший світ,
Як погляну в очі ці сумнії,
Задзеркалля невеселих літ.
Знаю, ці слова мені не личать,
Як пробачиш, згинуть в забуття…
Котиться волога по обличчю...
-Вибач, що зламав тобі життя…
липень 2010
Вибач...
© Copyright: Валентина Толошная, 2010
Свидетельство о публикации №110070200638
Свидетельство о публикации №110070200638
Рецензии
На это произведение написано 9 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.