Очi в очi
сиротою
по шторах,
іконах.
Безмовні образа
говорять зі мною
спросоння.
Не смію вас про милості молити,
ледь серцем втрату увібравши;
просити, не простивши,
у розпачі, зневірі, у образі.
Дивлячись крізь очі в душу,
ти намагався мене виправити,
приховуючи байдужість
під маскою, яку нелегко викрити.
Можливо, ти шукав в мені коханку,
я ж до кохання твоє серце спокушала.
І від того кричав до ранку
глухий біль, виїмка-ямка.
Очі в очі…
Вагається сутність
у пошуках помсти
й пояснення.
Як же довго ти мене мучив…
Жаль, що нікому передбачити не дано
завчасно. (02.07.2010)
Свидетельство о публикации №110070205914
Костинский Андрей 06.07.2010 01:02 Заявить о нарушении